Сценарій заходу

«Рідними стежками»

Мета: дати учням поняття про історію рідного краю, багатонаціональність його населення, культурні пам'ятки регіону;

            розвивати вміння виступати перед широкою публікою, формувати навички ораторського мистецтва;

            виховувати всебічно розвинену особистість.

Форма заходу: КТС, подорож.

Хід заходу:

Песня про Украину

Дорогие друзья, уважаемые гости! Мы рады вас приветствовать на нашем мероприятии – «Путешествие по родному краю!».

Нехай це пам’ятне свято торкнеться ваших сердець, а почуте віллється у ваші душі!

Тем, в чьих сердцах, не смотря ни на что, остается место для родного края, посвящается!

 

Україна – наша рідна держава. Це земля, де ми народилися і живемо, де поруч із нами – наші люблячі батьки, де колись жили наші предки.

Народный символ нашей страны - пахучий весенний веночек, символ юности и неповторимой красоты наших женщин. Как вы, наверное, заметили, сцену сегодня украшает такой венок. На нем не хватает только ленточек.

Протягом заходу, ми одну за одною будемо чіпляти різнокольорові стрічки, кожна з яких буде символізувати дещо, чим ми пишаємось в нашій країні. І першою стрічкою буде червона. Нитками такого кольору вишивають в Україні рушники, сорочки і хустки. Він означає любов і красу.

Особливою красою відрізняється українська природа – різна в кожну пору року. Спеціально для наших гостей ми приготували подарунок – танець «Чотири сезони».

 

Древняя легенда гласит, что на заре нашей планеты Бог осматривал творение рук своих и, устав, решил отдохнуть. Земля, куда спустились Господь с ангелами, была богата солнцем, животными и птицами. Но более всего пришлись к сердцу Богу люди того края.

В яку хату не заходив Бог зі своїми супутниками – всюди їх зустрічали з хлібом-сіллю на вишитих рушниках. Так сподобалося Богові те місце, що став він часто приходити туди зі словами: «Підемо у той край!» Кажуть, що тому і назвали нашу державу Україною.

Украина – чарующая страна. Земля, богато украшенная золотыми колосьями пшеницы. Пусть вторая ленточка нашего венка будет оранжевой, ведь этот цвет символизирует свет солнца и тепло. Сколько нежных, поэтичных слов придумали люди, чтобы выразить свою любовь к краю, где родились и живут.

 

Люблю тебе я, мила Україно!

І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Я буду вчитись в школі на відмінно,

Щоб мною ти пишатися могла.

 

Люблю твої ліси, струмки, джерельця

І все – усе, що є в моїм краю!

Тепло долонь, і розуму, і серця

Я Україні милій віддаю!

 

Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї.

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов'ї.

Если народ Индии чарующе танцует, ирландцы непревзойденно играют на волынке, то народ Украины прославился во всем мире своей нежной песней. С музыкальным подарком для вас выступит Ираклий Миминошвили.

 

Песня «Ніч яка місячна…»

 

Україна! Скільки глибини у цьому слові… Це золото безмежних полів, бездонна синь зачарованих небес. Тихі плеса річок, сині очі озер і ставків. Це безмежні степи і ліси, зелені долини і луки, біленькі полтавські хати, Карпатські верховини і донецькі простори, Полісся і Бессарабія - все це наша Україна.

 

Бессарабия – историческая область в восточной Европе между реками Прут, Днестр и устьем Дуная. И хотя большая часть её находится на территории современной Молдовы, всех известна именно украинская Бессарабия – край щедрых и гостеприимных людей, край самого сладкого винограда, золотых черноморских песков.

 

Бессарабія відома і тим, що на її території живуть представники різних народів. Хтось шукав тут щасливішого життя, хтось – порятунку, і наш край гостинно відчинив свої двері для кожного. З того часу наша багатонаціональна сім’я живе мирно і пишається цим. Наступною стрічкою нашого віночка нехай буде жовта, адже жовтий – колір радості, свята і дружби. В даному випадку – дружби народів.

 

Сценка «Народы Бессарабии»

 

Я болгарин. Я живу здесь со времен турецко-татарского ига. Бессарабия приняла меня и мою семью, защитила от напасти, подарила спокойную, счастливую жизнь.

Аз съм българка. Аз живея тук след преселването по време на осмонското иго. Бессарабия прие нас и моето семейство на запази и подари спокоен и счастлив живот.

Я гагауз. Моя семья живет на живописном берегу озера Ялпуг. Когда садиться солнце, и его последние лучи окрашивают город Болград в теплые цвета, я понимаю, что счастлив жить здесь.

Беним айлям яшер гёзял гёль байунда Ялпуг. Незаман отурер гюнеш, онун битки нышаннары бойерлар бизим касабайы сыджак ренклярлан. Бян пек кысметлин ани яшерым бу тарафта.

Я албанец. Мой народ – хлеборобы. И плодовитая бессарабская земля дала мне и моей семье и хлеб, и работу, и достаток. Я уверен, что моих детей ждет здесь светлое будущее.

Уны шептар тимет боты ритын букы. Ле тымиры бальты бесарабиес ла муны ле тимес фамилие, ле букы, ле пуны, ле барекет. Уны ди дек тимет дим кыту прет тыбарды еты.

Я молдаванин. Я живу в украинской Бессарабии. И я счастлив, что люди этого края так добры ко мне. Мне приятно быть частью такой большой и дружной семьи.

Еу сунт молдовян. Еу локуеск ын Басарабия украинянэ ши сунт феричит, кэ оамений дин ачастэ режиуне сунт атыт де бунь ку мине. Сунт ынкынтат сэ фак парте дин ачастэ фамилие маре ши приетеноасэ.

Я українець. Це велике щастя, що поруч зі мною люди інших народів. Ми вчимося один у одного, підтримуємо у скрутні хвилини життя. У кожного з нас свої традиції, тому українську Бессарабію називають колоритною і яскравою частиною України. А її серце – наш рідний Болград.

Учні шостих класів підготували подарунок для всіх гостей – пісню «Обичам, мамо».

 

Зелёным островком среди степи (рассказывает, вешая зеленую ленту)

Раскинулся широко милый город.

Болград! Тебе дарю мои стихи,

Как молодость и счастье, ты мне дорог!

Провинциальный, тихий городок,

Здесь все родня и все друг друга знают.

Здесь никогда не будешь одинок,

Здесь, вопреки пословице, встречают

Гостей не по одёжке – по уму.

И по уму, конечно, провожают…

Всё дорого здесь сердцу моему,

И о тебе, мой город, я мечтаю.

Мечтаю, чтобы  был ты вечно юн,

Красив, наряден и всегда приветлив.

Тебе, Болград, я песнь любви пою,

Хочу, чтоб был ты лучшим на планете!

 

Видео про Болград. Танец учениц 7 классов.

 

Місто Болград – наша маленька Батьківщина. Це адміністративний і культурний центр Болградського району. В Одеській області воно відоме тим, що тут живуть миролюбні, щедрі, приємні люди. На жаль, не всі знають історію свого міста.

Когда-то наш город носил название Табак. Первое упоминание о нем известно из доклада генерала Ивана Никитича Инзова Императору Александру I, в котором он просит переименовать поселение в Болград.

Засноване в двадцяті роки 19 ст. турботами намісника Південної Бессарабії генерала Інзова, наше місто стало останнім притулком болгар-переселенців, що тікали від турецько-татарського пригноблення.

Сегодня Болград поражает приезжих своей удивительной эстетической планировкой улиц. Город состоит из одинаковых квадратных кварталов со стороной в 150 метров.

Вулиці нашого міста широкі, суворо перпендикулярні одна до одної. Сьогодні Болград має 8 вулиць зі споконвічними історичними назвами: Траянвальська, Ямбольська, Фонтанна, Варненська, Шпитальна, Училищна, Лиманна, Інзовська. Мало хто знає, що століття тому центральний проспект міста носив назву «Бульвар короля Фердинанда першого».

Уважаемые гости нашего праздника, мы хотим предложить вам поучаствовать в викторине, которая позволит выявить лучшего знатока улиц родного города. Вам необходимо только лишь угадать по фотографии на слайде их названия. Желаем удачи!

 

Викторина про улицы города.

 

Ми раді бачити, що серед гостей сьогоднішнього заходу є стільки знавців рідного міста! Ще однією особливістю планування Болграду є те, що кожна його поперечна вулиця виводить до мальовничого берега озера Ялпуг. Воно, наче блакитна чаша, розкинулася між зеленими берегами.

Ялпуг является самым большим природным озером Украины. Озеро имеет среднюю глубину примерно 2 метра. Ялпуг богат рыбой, поэтому он ежегодно привлекает к себе внимание любителей рыбалки со всего района и даже области! Мы можем украсить наш венок ещё одной лентой – голубого цвета, цвета спокойствия, постоянства, как гладь прекрасного Ялпуга.

Кожне місто цікаве по-своєму. Цю просту істину можна відкривати для себе стільки разів, скільки міст існує на світі. Вражає несхожість неповторного обличчя кожного з них, своєрідність їх внутрішнього життя. Давайте пригадаємо, чим відомий і цікавий наш Болград.

 

Топ-5 памятников города.

1. Самая известная памятка нашего города – величественный Спасо-Преображенский собор. Он был построен православными болгарами в 1820 году при императоре Николае І. Проект этого здания предложил Абрам Иванович Мельников. К сожалению, собор пострадал от пожара 26 января 2012 года, и в данное время он находится на реставрации.
2. Згідно з указом 1831 року в Болграді була побудована і освячена православна церква в ім’я Святого Миколая на кошти парафіян. Довгий час служба не проводилася, церква стояла закрита. І лише десятиріччя тому її почали реставрувати. В 2010 році Свято-Нікольський храм знову відчинив свої двері.
3. В 2012 году был торжественно открыт памятник болгарским ополченцам и всем участникам русско-турецкой войны. Автор памятника – главный архитектор Одессы Николай Базан. Сегодня возле памятника разбит чудесный палисадник, и возле него любят проводить время жители города.
4. В 2010 році в Болграді був відкритий постамент на честь генерала Інзова. Напис на зворотному боці промовляє: «Він дав поселенцям нове життя на новій Вітчизні. За його сприяння було розпочате будівництво Болграда». Вдячні жителі міста щорічно покладають до пам’ятника живі квіти.
5. На городком кладбище нашего города находится церковь Святителя Митрофана. Построена она специально для перезахоронения генерала Инзова, который первоначально был похоронен в Одессе. Благодарные за его деяния болгары перенесли мощи своего покровителя из Одессы в Болград на руках.

Не смотря на то, что наш город маленький, провинциальный, здесь находятся замечательные памятки истории и культуры. И мы рады были вам о них рассказать.

Даже уехав из Болграда, люди вспоминают свой город с теплотой и радостью, а самое главное в сердце навсегда остаётся дух единства и доброго отношения друг к другу, который царит в нашем крае.

 

Средь запахов изысканных и тонких

Один мне запах всех других милей:

То запах не цветов и не парфюмов –

То запах милой родины моей.

Пленительный, чудесный, свежий запах:

Полынь, ромашка, запахи степей!

Болград родной, ты пахнешь моим детством

И беззаботной юностью моей!

Как здесь цветут акации весною!

Как пахнет вишня в мамином саду!

Оставила я здесь частицу сердца –

Теперь нигде покоя не найду.

Душа моя скитается по свету,

Пытаясь где-нибудь найти уют.

Но точно знаю: рано или поздно

Вернусь сюда – в последний мой приют...

 

Справжньою гордістю міста Болград є наша школа – Болградський навчально-виховний комплекс «Спеціалізована школа – ліцей». Щорічно ось уже 24 роки розчиняє вона свої двері для всіх, хто бажає вчитися.

Учителя этой школы – настоящие мастера своего дела, победители конкурса «Учитель года». Умело руководя учебным процессом, они ежегодно доказывают свой профессионализм. В честь учителей лицея украсим веночек синей лентой, ведь этот цвет символизирует спокойствие, мудрость, доверие.

Учитися в просторих, по-сучасному об лаштованих кабінетах ліцею – справжня насолода. Давайте дізнаємося трохи більше про історію нашого начального закладу і про його сьогоднішні надбання.

 

Видео про школу.

 

В нашей школе учатся умные ребята, которые ежегодно приносят лицею призовые места в олимпиадах и конкурсах, прославляя имя своей альма-матер.

Вчителі школи дають своїм учням не тільки сильні знання. На уроках і в позакласній діяльності діти мають змогу проявити себе як творчі особистості. Вони співають, танцюють, малюють, вишивають. Їх роботи відправляють на різноманітні районні, обласні та Всеукраїнські конкурси.

Давайте украсим наш веночек и фиолетовой ленточкой. Этот цвет символизирует духовность всех учителей и ребят школы, а так же говорит о развитой фантазии в творчестве. В доказательство этому ребята из 6 классов приготовили для вас настоящий сюрприз – настоящий вернисаж на тему «Мой Болград» - украшение нашего праздника. Давайте пригласим наших художников на сцену и поблагодарим их за их творчество.

Наша подорож, на жаль, підійшла до свого завершення. І наш віночок засяяв всіма кольорами веселки, говорячи про те, що нам є чим пишатися. Ми – майбутнє нашого міста, Бессарабії, України. Тож своїми знаннями, працею, здобутками маємо підносити її культуру, своїми досягненнями маємо славити її.

Мы будем достойны наших славных предков, постараемся сохранить свободу и независимость нашей страны, мы всегда будем уважать свой многонациональный народ, родной язык.

Шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими. Дякуємо за увагу.

 

Песня «Все буде добре»